Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем бідиМи назвемо його Чорнобиль?
Чи може, викреслимо його
З календарів своїх, допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж,
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
Чорнобильська трагедія... Ось уже 26 років дзвони Чорнобиля стукають
в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й...
Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти,
хвороби, туга за рідним краєм, дотепер радіоактивний заказник. Все це
Чорнобиль, який забрав 35 тисяч чоловік, в тому числі – тисячу дітей,
800 тисяч заражених хворобами, які пов’язані з наслідками аварії.
Проходять
роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей,
пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда
надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її
наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає,
кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
"Чорнобиль: відлуння трагедії" - під такою назвою у нашій бібліотеці організовано виставку-сполох, на якій увазі користувачів представлено документи про трагедію Чорнобиля.
