Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською
владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у
сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за
винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не
входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили
українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського
Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення
українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини
українських селян.
У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що
Голодомор відповідає загальноприйнятому
визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом
українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010
року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український
парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського
народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом
здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та
УСРР, а саме генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна, секретарів ЦК
ВКП(б) Лазара Мойсейовича Кагановича та Павла Постишева, голову Раднаркому СРСР
В'ячеслава Молотова, генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора,
другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, голову Раднаркому УРСР Власа
Чубара і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна
кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб.
Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині
ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
До Дня пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій у бібліотеці організовано книжкову виставку "Голодомор - без права на забуття".