І слава їх встає безсмертна...

 29 січня увійшло в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини. 95 років тому біля станції Крути кілька сотень київських студентів та гімназистів вступили у нерівний бій з більшовицькою армією.   І хоча кожного з цих юних лицарів духу переповнювало бажання жити і творити, вони свідомо йшли на смерть. Жоден з них не зламався, не покинув передових позицій. Молоді звитяжці проявили справжню жертовність та відданнісь національній ідеї, власним прикладом стверджуючи, що український патріотичний дух незборимий та непохитний.

Схиляємо наші голови в глибокій шані перед їх світлою пам’яттю!...

Соборна Україна: від ідеї до життя.

Щорічно, 22 січня український народ святкує День Соборності України.      В цей день наш народ урочисто відзначає  чергову річницю проголошення   Акту Злуки (об’єднання у 1919 році  східних і західних українських  земель у єдину  Соборну  українську державу). І хоч Акт Злуки тоді реалізувати не вдалося, він є яскравим виявом прагнення українців до національної едності. Як відомо, державна  незалежність України була відновлена лише 24 серпня 1991 року. А ще 21 cічня 1990 року  жителі  багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили   живий  ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року .

 Акт Злуки українських земель спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до єтнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації.

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної єліти.

З нагоди цьго свята в нашій бібліотеці було проведена хвилини історії з учнями Трибухівської ЗОШ І-ІІІ ст.

На п'єдесталі страждань.

  Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського ройону Вінницької області. Цей   український поет,  перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник був одним із найактивніших представників українського культурного  руху  шестидесятників. Посмертно, вже за часів незалежності нашої держави, йому присвоєно звання  Героя України.

   У 2013 році Василеві Стусу - людині, що стала символом Українського  Руху Опору другої половини ХХ століття, виповнилося б 75 років. Роль, яку відіграла постать В.Стуса у розвитку української літератури, відновленні української державності та національної ідеї, важко переоцінити. Писменник у найтяжчі хвилини свого життя вірив, що край його почує.    
   Помер Василь Стус в ув'язненні, під  час голодування в карцері 3 вересня1985року. Згодом, 19 листопада 1989 року відбулося перепоховання праху В.Стуса в Києві на Байковому  цвинтарі.

     До 75-літнього ювілею від дня народження В.Стуса у нашій бібліотеці діє  книжкова виставка "На пєдесталі страждань".

   

 

Cвятвечір в українській родині

   За давньою традицією, різдвяне святкування починається ще ввечері, напередодні Різдва, з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-вечором і припадає на 6 січня. Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн і східного і західного обрядів, та одне з найважливіших родинних свят, коли кожна сім'я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди.

   Протягом всого дня напередодні Різдва не можна  їсти, доки на небі не зійде перша вечірна зірка, яка знаменує собою народження Христа.

   До святкової вечері готуються   заздалегідь . На стіл, що на покутті під образами, розстеляють чисте сіно, яке застеляють лляною скатертиною і тоді вже ставлять горщики з кутею, узваром та іншими пісними стравами. На пілогу стелять солому, або сіно, які виносять  з хати на  третій день  Різдва і палять біля воріт, або в садку. Перед Святою вечерею вносять до хати дідуха - обжинкового снопа.

   На Святий вечір готують 12 страв : різдвяну кутю з товченої пшениці, узвар, горох, квасолю, смажену капусту, рибу, вареники, картоплю, гриби, кашу гречану, голубці, коржі з маком. У цій багатій, але пісній вечері, господиня  представляла найголовніші плоди поля, городу і саду, ніби звітувала новому рокові за свій  багатий врожай у минулому році.

   Про українські звичаї і традиції, про святкування свят зимового циклу ви зможете дізнатися більше цікавого із літератури, представленої на народознавчій виставці "Святий вечір в українській родині".