КРУТИ: ДЗВОНИ БОЛЮ І ТРИВОГ.

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне за 130 кілометрів на північний схід від Києва  Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом Червоної Гвардії під проводом есера Михайла Муравйова(згодом за свою жорстокість та свавілля страченого більшовиками) та загоном з київських курсантів і козаків "Вільного козацтва", що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'ятітридцяти» Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. 2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір  випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні.
В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Наступ ворога було зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.
Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирнидоговір який врятував молоду українську державність.

СЯЙВО РІЗДВА ХРИСТОВОГО.

 

Різдво Христове – одне із найулюбленіших свят українців. Зима, часу вдосталь, тож можна і – добре розговітися після посту, і в гості сходити, і самим побувати у людей і книги почитати. До свята готувалися у кожній хаті: білили світлиці, прикрашали ікони вишитими рушниками, застеляли найкращі килими. Особливо готувалися до Святої вечері, подаючи дванадцять пісних страв. Розмаїття їх – величезне, та узвар і кутя мали бути на кожному столі. Так само, як і сплетений із житньої чи пшеничної соломи дідух. Він був символом усіх трьох зимових свят, то прибирали його аж після Водохрещі.

   «За Різдвяним столом» була викладка інформації в бібліотеці про Святвечір, Різдва

Традиції різдвяного святкування мають тисячолітню історію. Різдвяні дні і щонайперше саме Різдво – це унікальний, ні на що не схожий час у році, коли православні християни всього світу поринають в атмосферу дива, дарують собі та своїм близьким незабутню казку, входячи у рік прийдейдешній прибирали його аж після Водохрещі