Після смерті батьків його забирають бабуся з дідусем до себе в село Сухе на Полтавщині .Дитинство майбутнього українського письменника минало в атмосфері доброти , серед пісень, казок, народних переказів та легенд.
Ще в школі добре писав, після закінчення семирічки вступив на роботу в редакцію Козельщинської районної газети.
1933-1937 роках навчався в Харківському технікумі журналістики імені М.Островського, після закінчення працював учителем в Харківській обласній газеті.
1937 році почав публікувати свої твори в основному короткі оповідання в республіканських виданнях.
1938 році вступив на філологічний факультет Харківського університету.
У червні 1941 року з третього курсу Олесь йде добровольцем на фронт. Після демобілізації письменник продовжує розвивати військову тему в своїх численних новелах, поруч з нею починає звучати і нова тема-мирне життя людей, моральні аспекти їх взаємовідносин.
Один із його романів, роман "Людина і зброя" був удостоєний Національної премії України ім.Шевченка.
У творах пізнього періоду Гончар продовжував піднімати морально -етичні теми сучасності, тему романтики юнацьких пошуків.
З початком перебудови і набуттям Україною незалежності активно включився в громадське життя, був ініціатором створенням Товариства Української Мови та Народного Руху України.
Помер український письменник 14 липня 1995 року в Києві .Похований на Байковому кладовищі. У 2001 році в Києві відкрито пам'ятник Гончару. 2005 році було присвоєно звання Герой України (посмертно).
Немає коментарів:
Дописати коментар